03.07.2009, 10:11 | Прес-служба

У минулій програмі мені забракло часу відповісти на всі, гадаю, що зумисне - провокаційні запитання Віктора Пахомова з міста Рубіжного на Луганщині, котрий сліпо, з тупим і примітивним педантизмом сповідує банальні ідеї комуністів та партії Реґіонів. Я вже відповів йому щодо мого вибору між НАТО і Росією, щодо зумисне приписаної Тягнибокові фрази "Україна – для українців" (насправді вона належить Міхновському!), щодо державного "двоязичія" і жовчного політичного наклепу на українського ґенерала Романа Шухевича.

На все я відповів публічно, в присутності кількох мільйонів слухачів. Хоча зізнаюся, що забагато честі для ідеологічного папуги, котрий механічно повторює радянські іделогічні штампи реґіоналів та занесених у червону книгу комуністів. Забагато честі для давно прокислих, відкинутих мислячими людьми в Україні, ідеологем. Але я пообіцяв зашарити емоції і вести дискусію на рівні повноцінної гідності українця. Отож, знову виходжу на політичну дуель із українцем "гомосовєтівського розливу" Віктором Пахомовим із міста Рубіжного на Донеччині, Луганська область.
 Ось послухайте його.
Хто такий Роман Шухевич?! В одній із передач Ви, перераховуючи великих людей, які ввійшли в історію України, назвали його поряд із прізвищами Івана Мазепи і Пилипа Орлика.
Роман Шухевич не був громадянином України, він очолював батальйон «Нахтігаль» («Соловей») і після вторгнення німецьких військ в СРСР вночі 30 червня 1941 року бойовики «Нахтігаля» влаштували шалену різню людей у Львові."
Стоп-стоп, пане Пахомов! Ловлю Вас за язик: не тільки у сорокових, а й раніше громадянства України вже не було. Було громадянство СРСР. Так, що Шухевич бути громадянином неіснуючої держави не міг. Галичина була під Польщею і, логічно, що всі галичани мусили мати громадянство Польщі. То в чому ж Ви звинувачуєте Шухевича, ніби-то українець Пахомов?
Далі. Пред’явіть бодай якийсь один солідний документ, доказ, крім ваших комуно-реґіональних заготовок, агітпропівських вигадок та ідеологічного шулерства, що український підрозділ Шухевича брав участь у якійсь різні у Львові через тиждень після початку війни. 
Через тиждень після вступу німців до Львова місто голосило над трупами закатованих енкаведистами у львівських катівнях (найбільше – у "Бригітках") патріотичної професури, національно свідомої української молоді, інтелігенції. Німці розбили замки в’язниць, і львів’яни кинулися шукати там закатованих родичів, близьких, знайомих. В одній із програм я зачитував ці трагічні свідчення очевидців. Якщо потрібно я можу їх повторити, свідчення від яких холоне кров у жилах.
А Віктор Пахомов із Донбасу товче воду в ідеологічній ступі:
 "14 жовтня 1942 року Шухевич створив УПА, якій фашисти постачали зброю та військовий одяг. (Та не вигадуйте ж, пане Пахомов, радянські партизани не мали жодної форми, ходили в тому, хто що мав, а вояки УПА, як правило, повторюю: як правило носили власну військову форму, головною деталлю якої був тризуб на кашкеті. Енкаведисти часто утворювали саме так одягненні групи провокаторів, котрі катували мирних жителів. Колишній народний депутат України довів це в суді. А зброю упівці, як і всі партизани здобували в боях – і з німцями, і з радянськими каральними підрозділами, і з поляками. Ми часто забуваємо, що це була жорстока, кривава війна, а не ідеологічна прогулянка " в білих рукавичках)  
"УПА воювала проти мирного населення західних областей України та Червоної Армії, яка визволяла Україну від фашистської нечисті! Вояками УПА разом із фашистами було знищено 1,5 мільйонів євреїв, понад 1 мільйон українців, понад 500 тисяч поляків. То проти кого воював Шухевич? За які заслуги Президент дав йому Героя України?"  
Віктор Пахомов називає якісь фантастичні, вигойдані хворою політичною уявою цифри. Хоча б оце. Перед війною у Львові жило біля двохсот тисяч мешканців. Із них… виявляється… аж півтора мільйона були євреї, яких ніби то знищили вояки УПА. Гоcподи, прости цьому нерозумному українцеві, котрий не розуміє, що каже. Прости, Господи, прости і, якщо можеш – помилуй, хоч він того і не вартий.  
Повторюю те, що сказав у попередній програмі, щоб не вступати з Вами в примітивну, заздалегідь глухо-німу дискусію. Я – східняк, і про Українську повстанську армію почув і то краєм вуха на останньому курсі Одеського університету, познайомившись із художником-галичанином. Сьогодні знаю, що ідея Незалежної України була для Шухевича надідеєю. Молитвою. Сенсом життя. За неї він і поклав свою голову. За ту Україну, в якій Ви живете, Вікторе Пахомов. І можете говорити про неї, про її героїв всі ті дурниці, котрі забредуть у Вашу голову. І за це Вас ніхто не каратиме.
Бережіть цю країну, Вікторе. І дітей привчайте любити її.
Надаю Вам ще раз слово. Говоріть свої реґіонально-партійні примітивізми, свої ідеологічні "протези". Мудра Україна вже морщиться від них і втирає рукавом втомлене від демагогії і примітивізму Чоло. Та говоріть, ми ж нікому не закриваємо рота: "Такий же кривавий слід залишив по собі і Бандера. Бандерівські націоналісти разом із есесівцями розстріляли тільки у Бабиному Яру 300 тисяч людей."
Пане Пахомов, ніхто не заперечує, що серед поліцаїв було чимало українців. І росіян, і білорусів, і поляків. Не від національного походження це залежало, а від характеру, а частіше - від ідеологічного чинника: після ґвалтівної каолективізації, виселок до Сибіру, голодомору, сталінських репресій – багато хто сприймав німців, як визволителів. Тому не приписуйте Бабин Яр українцям. Цього не роблять навіть євреї, а Ви, пане Пахомов опускаєтесь до цього рівня, до самоїдства.
Отож, цитування Вашої хворобливої, схильної до політичного божевілля "творчості" перед мільйонами українців – можна вважати моїм національним гріхом. Нехай і так. Але таких "покручених українців" є ще чимало, один з них живе в місті Рубіжному на Луганщині, він не єдиний із такою покаліченою свідомістю в Україні. Мушу з ними рахуватися. Мушу його, манкурта без національної свідомості і національної пам’яті переконувати. А раптом… 
Чому Ви чините, як примітивний комуно-агітатор сорокових років? Чому замовчуєте, що Степан Бандера після захоплення німцями Львова і Галичини, не питаючи дозволу Гітлера, проголосив Незалежну Українську державу, створив її уряд. Німці не чекали такого зухвальства. А чи міг Бандера вчинити інакше, як не імітуючи свою лояльність до німців?
Але ось витяг з наказу №46 Одинадцятої армії групи Південь Вермахту: "Консультант поліції безпеки в українських питаннях вказав під час сьогоднішньої розмови на те, що членів Руху Бандери, якщо вони займаються політичною діяльністю, необхідно арештувати і переправити у Тернопіль або Львів. Оскільки існує можливість, що і між українцями, які знаходяться при штабі 11-ої армії, є такі політичні активісти, просимо перед проведенням слідства подати основну позицію з цього питання. Начальник штабу 11-ї армії. Підпис. Баєр." А ось витяг з документу №49 Міністерства Сходу Німеччини від 24 вересня 1941 року: "Міністерство Сходу не визнає жодних політичних вимог українців. Створення власної української держави, всупереч деяким поширеним чуткам, не покинуто на далеку мету; треба, однак, уникати на цьому питанні зупинятися; також обмірковування цього питання громадськістю слід забороняти."
  Ви звинувачуєте, пане Пахомов, український визвольний рук у передвоєнних та в перший рік війни у зв’язках з німцями. Не заперечую. Тоді поясніть мені, пане Пахомов, а "братерська дружба" комуністичного СРСР, сталінського режиму з гітлерівською Німеччиною наприкінці тридцятих років, змовницький пакт Рібентропа-Молотова, котрий перекроїв карту світу, нехтуючи інтересами багатьох націй, котрий розчавив Польщу, окупував Прибалтику. Це – нормально? Адже до сорокового року в радянській пропаганді було категорично заборонено критикувати Гітлера, це був союзник Сталіна.
Так, наша українська історія писана не лише князівськими та козацькими шаблями, а й компромісами а то й відступництвом і зрадами у століття бездержавності. Інакше й бути не могло. Нація, котра втратила свою державність має тільки таку історію, яку "читати без брому" не можливо, як сказав український політик двадцятого століття Винниченко. А то більше, коли йдеться про історію, писану для нас чужинцями. Писану на зло нам. І її, цю псевдоісторію досі сповідує українець з Донеччини Віктор Пахомов. 
"А гетьман Іван Мазепа був зрадником свого козацтва. Він був хитрим лисом. Щоб досягнути своєї мети, він ішов усілякими шляхами, навіть через убивство писаря Кочубея, полковника Іскри, який доносив Петру І про зрадництво Мазепи!"
Ні, а що мав чинити Іван Мазепа, довідавшись, що Іскра і Кочубей доносять на нього Петрові про його наміри через союз із шведами повернути Україні державність, бо іншого шляху вже не було? Що мав робити Мазепа, пане Пахомов та Ваші вже малочислені однодумці. Дякувати їм, пити з ними грілку чи не звертати на них увагу, чекаючи, поки Петро зітне його голову? Розкажіть, що б робили Ви особисто в такій ситуації. І хто такі в цьому випадку Іскра і Кочубей?
"У 1708 році Мазепа відкрито перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ, 27 липня 1709 року Петро І під Полтавою розгромив шведсько-мазепинську армію." – з такою неприхованою радістю рапортує Віктор Пахомов, наче він воював на боці Петра Першого і знищив сотню козаків Мазепи.  
Та майте силу і терпіння дослухати цей приступ агресивного антиукраїнства і безпам’ятства. Ні-ні, краще вже безпам’ятство, як така пам’ять. Пам’ять яничарина. Бо лише яничарин здатен сказати про автора першої у світі демократичної Конституції. Наголошую: першої у світі. Задовго до французів, німців, поляків, а то більше - американців. Демократична Конституція для українців. Із розподілом гілок влади, із прямими виборами лідера, ізх системою соціальних захистів простолюду. Не про себе думав Пилип Орлик після поразки під Полтавою, а про Україну, про її майбутнє, пане Пахомов. Та хіба ж міг він уявити, що згадають про його Конституцію через триста років і що знайдеться в суверенній Україні отакий горе-українець, котрий танцюватиме на його імені політичну "польку-бабочку"? А якби Пилип Орлик був французом і написав для них таку конституцію, то чи знайшовся б на всю Францію хоч один француз, схожий на Віктора Пахомова з Рубіжного на Луганщині? Не вірю.
"Пилип Орлик, з походження чех, був на службі у Мазепи, дуже хвалив гетьмана Мазепу, за що той і зробив його генеральним писарем. Потім, після смерті Мазепи, Пилип Орлик не народом, а на гроші племінника Мазепи Войнаровського був обраний гетьманом. Гетьмани Мазепа, Орлик та їхні прибічники дбали тільки про своє життя і кишені, а Україна не була їм потрібна!" Україну більш непотрібнішою, як Вам, пане, важко уявити.
Про землю України. Це – болюча проблема. Ви особисто будете голосувати у Верховній Раді за продаж землі? Невже Ваші рідні, Ваші батьки, Ваші прадіди захотіли б продати будь-кому свою землю? Я впевнений, що вони ніколи б цього не зробили! Що зараз діється із землею в Україні: продаж, перепродаж, захват землі у Києві, у Криму та інших областях. Прийміть один раз і назавжди закон про заборону продавати землю. Продати землю – означає продати батьківщину…"
 У нашій родині Яворівських завжди розповідали, що мій прадід Іван мав у Теклівці, під М’ясківською березиною, два гектари поля. Просто таки золотого чорнозему. Купив його. Був ковалем, не пиячив, наскладав грошей і купив шмат поля, де вирощував цукровий буряк. Поле перейшло дідові Йосипу, який, щоб не загриміти до Сибіру – віддав його у колгосп.
Отже, забрати задарма, просто викрасти – можна, пане Пахомов, а продати, якщо в тебе немає сили чи таланту, чи можливості її обробляти зась, бо цим ти… "продаєш батьківщину". Більшовики зробили всіх, без винятку, українців безземельними, без права на землевласність, а тепер роблять усе, щоб українці саме такими і залишалися. З пайовим папірчиком у руках, з "фількиною грамотою", адже у 90 відсотків випадків земля в натурі, на конкретному полі людям не наділена, офіційного, відкритого ринку землі з реальними, зрозумілими всім цінами в Україні немає. У цьому випадку я згоден з Вами, що є "продаж, перепродаж, захват землі". Це – правда. Особливо під Києвом, довкола обласних центрів та великих міст. Все це в тіні. Ніхто не сплачує податків і доступ до цих операцій мають або представники влади, або товстосуми, пане Пахомов То що, хай таким і залишається стан земельних відносин Аж до тих пір, поки ошукані колгоспники не зрозуміють, що опріч порожнього папірця у них нічого немає. Я підготую окрему програму на листах вже одурених селян.
Тому я голосуватиму за розумний, спрямований на захист прав українського селянина, в першу чергу громадянина України закон про ринок землі, бо земля, навіть та, яку ми до самозабуття любимо, має ціну. Навіть намолена ікона з образом Божим має свою вартість. Через те не варто впадати в політичну істерику, пане Пахомов. То більше, що Ви – житель міста Рубіжного, земельного паю не маєте. Проти цього закону виступають всі олігархи, бо не купувати землю за ринковою ціною вони хочуть, а хапати її задарма.
Ви з ними , Вікторе Пахомов? Я – ні!